середа, 7 червня 2017 р.

Наїхавши на «курячу мафію», Томенко плюнув і на Шевченка, і на черкащан

Дуже часто спостерігаємо, як наші великі, і не дуже, політики діють за принципом «а баба яга все одно проти», коли це стосується речей, на яких політичні дивіденди чи суспільні симпатії отримує хтось інший, а не вони самі. Тоді ці діячі виходять на люди і одним помахом шаблі рубають на цурки будь-яку добру справу, зроблену не ними…
Щось схоже трапилося після громадської акції «Кобзареві – світове визнання», яка відбулася 22 травня на Чернечій горі у знаковий для кожного українця день перепоховання праху Тараса Шевченка у рідну канівську землю…
Нагадаємо, що цьогоріч до цієї знаменної дати черкащани зібрали більше 30 тисяч підписів жителів області під пропозицією надати меморіальним місцям Кобзаря статус об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Ініціатором цієї доброї патріотичної справи виступив директор ТОВ «НВФ «Урожай» Олег Васецький. На його переконання, задля реалізації цієї ідеї не потрібно державних асигнувань, натомість необхідна підтримка авторитету держави.
«Облаштування туристичної інфраструктури Черкащини стане прикладом соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу, – наголосив пан Васецький. – Пам’ятні місця Шевченка повинні стати центром тяжіння для мільйонів людей».
Отож, у цей день скриньки зі зверненнями та підписами жителів Черкаської області під пропозицією до керівництва країни і гендиректора ЮНЕСКО надати могилі Шевченка і Шевченківському національному заповіднику статус об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО було передано особисто віце-прем’єр-міністру України В’ячеславу Кириленку. Пан В’ячеслав, який цього дня перебував у Каневі на Чернечій горі,   відзначив перспективність ідеї черкащан. За його словами, надання відповідного статусу не лише принесе канівським землям світову відомість, а й через спеціальний охоронний статус унеможливить мінімальні маніпуляції, що можуть зашкодити об’єкту.
До речі, численні черкащани та гості Канева із різних куточків України, які відвідали урочистий захід з ушанування Тараса Шевченка, наголошували на тому, що могила Шевченка і Шевченківський національний заповідник є для них святою землею, тому ініціатива надання цим об’єктам статусу світової культурної спадщини ЮНЕСКО є позитивною і справедливою. Тим більше, що ще з 1989 року Шевченківські місця перебувають у статусі кандидатів світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Але відтоді жодна влада не спромоглася зрушити цю справу з мертвої точки.
Переконаний, що сьогодні гарну ідею та акцію команди Олега Васецького пітримали б більшість свідомих українців і під відповідним зверненням підписалися б мільйони наших громадян…
Але через кілька днів після шевченківської акції в Каневі на одному з інтернет-порталів вийшла знущальна, просто розгромна стаття нашого земляка, народного депутата України кількох скликань, а нині лідера партії «Рідна країна» Миколи Томенка під галасливою назвою «Навіщо «куряча мафія» раптом почала Шевченком перейматися?» Головний месидж даної публікації, винесений уже в її заголовок, спрямований проти ініціаторів проведення громадської акції «Кобзареві – світове визнання», для яких Микола Володимирович придумав убивчу назву «куряча мафія». Тобто, якби хтось інший, або ж найкраще він сам, зініціювали цю добру справу – все було б о’кей, і пан Томенко вихваляв би на всі лади цю чудову ідею…
До речі, колишній нардеп від БПП і радник Президента Порошенка, а нині чи не найбільший опозиціонер нинішньої влади, сам дуже часто любить попіаритися на фоні того ж таки Шевченка, проводячи свої доволі цікаві, уже політичні (як не як, партійний вождь!) акції. Наприклад, прибираючи сміття на тій же Чернечій горі напередодні дня народження Тараса Григоровича чи розмальовуючи лавки біля дуба Максимовича. Чомусь поки що не знайшлося креативного політика, який зацідив би статтею на кшталт «Як колишній радник «порошенківської мафії» піариться біля Шевченка»…
А головним об’єктом своєї знущальної критики Микола Томенко обрав дві постаті із «курячої мафії» – директора ТОВ «НВФ «Урожай» Олега Васецького та власника агропромислової компаній «Миронівський хлібопродукт» (більш відомої під торговою маркою «Наша ряба») Юрія Косюка. Відразу хочемо зазначити, що ми не є палкими прихильниками виробничої діяльності «нашорябівців» на канівських землях. До речі, саме наше видання чи не найбільше критикувало МХП за екологічні негаразди, пов’язані з роботою пташників, розповідали ми і за  проблеми із водними ресурсами на Канівщині, об’єктивно висвітлювали боротьбу громадськості проти будівництва курників у селах Черкаського району… Цікаво, що весь цей час пан Томенко не поспішав очолити боротьбу із «нашорябівським наступом» на екологію та захопленням нових територій. Та головне ж не «рутинна» щоденна робота і боротьба, а талан махнути шаблею у відповідний момент і у відповідному місці. А друге Микола Володимирович вміє робити чи не найкраще серед усіх нинішніх українських політиків…
Наприклад, врізати викривальною тирадою, щоб аж у носі закрутило, мовляв,  «палкими прихильниками Шевченка виявилися ті колишні депутати Черкаської обласної ради від Партії регіонів, які свого часу аплодували Януковичу-Тулубу-Герман за перетворення Музею Кобзаря на «бізнес-офіс російського банку» та «за будівництво біля могили Шевченка ЗА БЮДЖЕТНІ КОШТИ найдорожчого в світі вертодрому для Януковича, яким тепер користується лише власник «Нашої Ряби» Юрій Косюк…» Якщо мова іде про директора ТОВ «НВФ «Урожай» Олега Васецького, який в часи Януковича-Тулуба дійсно перебував у фракції «регіоналів» Черкаської облради, як і більшість місцевих депутатів- бізнесменів, то, даруйте, він ніколи не аплодував вчорашнім очільникам влади, займаючи завжди помірковану виважену патріотичну позицію. До речі, на відміну від багатьох депутатів обласної та й Верховної Рад із рядів так званої опозиції, які вилизували тих же Януковича-Тулуба, що аж язик завертався. Тим більше ніякого відношення до «перетворення Музею Кобзаря на «бізнес-офіс російського банку» та до «будівництва біля могили Шевченка ЗА БЮДЖЕТНІ КОШТИ найдорожчого в світі вертодрому для Януковича» пан Васецький не мав. Тут треба, як раз, найбільше дорікнути самому Миколі Томенку, який разом з іншими народними депутатами – патріотами і великими опозиціонерами, на той час не спромоглися відстояти український шевченківський дух музею і не допустили спорудження отого найдорожчого в світі вертолітного майданчика біля Чернечої гори. Принаймні, тоді не було видно і чути потужних акцій протесту на чолі з Миколою Володимировичем проти перетворення Музею Кобзаря на «бізнес-офіс російського банку», як і маніфестацій під «золотим» вертодромом Януковича. А можливостей боротися із тими антиукраїнськими і антинародними дуркуваннями Януковича-Тулуба-Герман у нардепа Томенка та його «верхорадівських» колег на той час було набагато більше, ніж у Васецького й Косюка разом взятих. До речі, пану Томенку можна закинути і те, що будучи віце-прем’єром з гуманітарних питань в помаранчевому уряді Юлії Тимошенко, він не добився реконструкції музею Шевченка на Чернечій горі в українському дусі. Взагалі «помаранчева» влада за п’ять років свого існування так і не довела до логічного завершення роботи в шевченківському музеї, а тоді уже в 2010 році «януковичі-тулуби-германші» за пару місяців зробили на Чернечій горі отой  «бізнес-офіс російського банку». А тепер пан Томенко киває, як у тій приказці про невістку…
Що ж до вимоги Миколи Томенка до «курячої мафії» звільнити це унікальне місце від викидів і жахливого смороду своїх підприємств, то за цим красивим гаслом мають бути реальні системні дії. Взагалі можна заявити ще крутіше і піарніше – геть пташники із святої шевченківської землі! Щоправда, ця «куряча мафія» є найбільшим платником податків у районний бюджет, а рівень зарплат на підприємствах «курячої мафії» один з найвищих в області. Бо одне кричати суперпатріотичні гасла «Долой!» і «Дайош», і  зовсім інше – реальний стан справ на святій шевченківській чи богдановій землі… До того ж, підприємство «Урожай», яке очолює ініціатор акції «Кобзареві – світове визнання» Олег Васецький займається вирощуванням не курей, а зернових та інших сільгоспкультур, орендуючи землі у половині районів області. Отож, якби пан Томенко запитав у наших земляків їхню думку про це підприємство та його директора, то переконався б, що абсолютна більшість людей у селах позитивно оцінює їхню діяльність. До речі, навіть ті, хто виходить на акції протесту проти курників. Бо зерно вирощувати – це одне, а курей – зовсім інше.
І ще одне, – про викиди та сморід. Якраз ініціатива надати меморіальним місцям Кобзаря статус об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО за логікою має в першу чергу спонукати підприємства «Нашої ряби», які розташовані на Канівщині,  ще більше взятися за вирішення екологічних проблем. Адже, зрозуміло, що туристи, особливо іноземні, не потягнуться туди, де, даруйте, отой сморід… А, як наголошує пан Васецький, «пам’ятні місця Шевченка повинні стати центром тяжіння для мільйонів людей». До того ж, як підкреслив віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, «ЮНЕСКО є достатньо бюрократична організація: в Канів буде багато візитів для ознайомлення. Представникам організації треба буде показувати речі, які вже доведені до ладу. Щось зробити ще треба в музеї, і щодо канівських круч треба розібратися з багатьма питаннями юридичного характеру…» Отож, ті делегації будуть уважно вивчати і екологічну ситуацію в цьому регіоні.  Тому треба тільки радіти цій шевченківській ініціативі так званої «курячої мафії», яка в першу чергу буде змушувати саме «нашорябівців» ще більше дбати про довкілля і людей, які тут проживають. Власне, ця ініціатива має стати не тільки прикладом соціальної відповідальності вітчизняного бізнесу за облаштування туристичної інфраструктури Черкащини, але й зразком такої соціальної відповідальності бізнесу за розвиток знакових для кожного українця історичних, зокрема шевченківських, місць. Що в цьому поганого побачив пан Томенко зрозуміти важко?..
Щодо ініціативи Миколи Володимировича продати отой злощасний вертодром під Каневом, то йому б варто було, ще будучи радником Президента Порошенка, вирішити це питання. Переконані, що серед нардепів пропрезидентської фракції БПП у парламенті,  в яку, до речі, входив і пан Томенко, знайшлися б бажаючі викупити такий важливий об’єкт, щоб нинішні очільники держави хоч раз на рік прилітали в Канів поклонитися великому Кобзареві. Бо останніми роками вони уперто оминають святі канівські землі…
Наприкінці свого гнівного спічу Микола Томенко принагідно копнув ногою організаторів акції за те, про що вони і самі нагадували – збір підписів за визнання об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО Чернечої гори зовсім не нова ідея, а має 28-річну історію, оскільки, як вже писалося вище, з 1989 року Шевченківські місця вже перебувають у статусі кандидатів світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Мабуть, пан Томенко у такий дивний спосіб хотів ще раз кинути тінь на придуману ним «курячу мафію». Але, знову ж таки, це бумерангом повертається до самого Миколи Володимировича. Адже, відтоді, підкреслимо, жодна влада не спромоглася зрушити цю справу з мертвої точки. А у тій владі пан Томенко перебував багато й багато років, то у статусі народного депутата, то у статусі високопоставленого урядовця. Отож, наступного року на Чернечій горі треба запитати і у пана Томенка, а що він зробив за роки свого депутатства і урядування для визнання об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО Чернечої гори й Шевченківського національного заповідника. Конкретно, без зайвого галасу і тикання пальцем на когось…
Андрій Головко

Немає коментарів:

Дописати коментар