середа, 7 червня 2017 р.

Коліївщина

6 червня 1768 року козацький загін Максима Залізняка вирушив з Холодного Яру під Чигирином у похід проти поляків - в Україні почалось повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Воно супроводжувались масовою різаниною євреїв, католиків та уніатів і було придушене через місяць російськими військами.

Збройні загони Барської конфедерації почали чинити розправи на уніатськими і православними священниками, розорювали храми і монастирі, переслідувати мирне некатолицьке населення. Моральним натхненником протистояння полякам став активний поборник православ'я ігумен Мотронинського монастиря (поблизу Чигирина, нині - Черкаська область) Матвій Значко-Яворський. Спираючись на сфабрикований указ
 Катерини ІІ, за яким вона нібито закликала до збройної розправи над поляками і євреями, він намовив послушника цього ж монастиря і колишнього запорожця Максима Залізняка підняти бунт.Після сходження на престол Станіслава Понятовського Росія, користуючись наявністю на території Польщі окупаційних військ, змусила його в 1767 році внести в конституцію положення про рівність прав католиків й представників інших конфесій, включаючи можливість зайняття ними державних посад. Це викликало спротив польської шляхти і 29 лютого 1768 року на заклик краківського єпископа Каетана Солтика на Поділлі була створена католицька Барська конфедерація, яка виступила як проти Росії, так і проти підконтрольного їй польського короля.
До кінця квітня 1768 року Залізняк, поширюючи чутки про лист від російської імператриці, який ніби-то є у кошового Січі Петра Калнишевського, зібрав 70 запорожців та близько 3 тисяч селян, які 6 червня 1768 року розпочали похід - вирушивши з Холодного Яру під Чигирином, за кілька тижнів гайдамаки, як самоназивалися повсталі, захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку, розправляючись з місцевим польським та єврейським населенням.
Максим Залізняк, кінець XVIII ст.
Максим Залізняк, кінець XVIII ст.
3 червня 1768 року на бік повсталих перейшов уманський сотник Іван Гонта, який очолював висланий поляками проти гайдамаків загін козаків, і 21 червня об'єднані війська Залізняка і Гонти захопили добре укріплену Умань, де вчинили масову різню юдеїв, католиків та уніатів. Проголошений козацькою радою гетьманом, Залізняк розіслав загони гайдамаків по всій Київщині, на Поділля і Волинь і повстання стало загрожувати перекинутись на Лівобережну Україну і Запоріжжя. За цих умов Росія, яка раніше розглядала Коліївщину як спосіб протидіяти Барській конфедерації, надала Речі Посполитій воєнну допомогу - 27 червня 1768 року війська полковника Гур'єва, які повсталі вважали своїми союзниками, підступно захопили Умань і майже тисячу гайдамаків разом з їх керівниками.
На початку липня близько 840 гайдамаків були передані полякам і страчені. Івана Гонту польський трибунал засудив на здирання шкіри, відрубування рук і ніг, виривання серця і обезголовлення. Він був страчений у селі Серби поблизу Могилева-Подільського на третій день тортур. 8 липня 1768 року Залізняка разом з 73 гайдамаками, що вважалися царськими підданими, було ув'язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх було засуджено на побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічне заслання до Сибіру.
Матвій Значко-Яворський, який за за захист православ'я отримав прізвисько Мельхіседек («Цар справедливості») після поразки Коліївщини був усунутий від керування монастирями і церквами Правобережжя, переведений на Лівобережжя, де був настоятелем кількох монастирів.
Коліївщина, останні прояви якої було остаточно придушено навесні 1769 року, забрала життя до 200 тисяч чоловік і стала частиною громадянської війни, в яку втрутилась Туреччина, Росія, Австрія і Пруссія, і котра закінчилась окупацією Польщі й поділом її території 5 серпня 1772 року.

Немає коментарів:

Дописати коментар