неділя, 6 серпня 2017 р.

Ранкова кава

Основна світлина Віри Носенко
Затремтить промінь сонця на віях,
Поцілує ще сонні уста,
Ніжна посмішка душу зігріє
І розтане нічна дрімота.
Пахне кавою збуджений ранок,
Що налита в мою філіжанку,
Оповиє у звабний серпанок,
Заколише ажурну фіранку.
Сон втікає далеко-далеко,
Не полохає наше кохання…
Твої руки, мов крила лелеки,
Ув обійми візьмуть мене зрання.
Упиваюсь п’янким ароматом,
Смак любові і кави – на дні.
Буду пити напій і… кохати,
Бо варив ти цю каву мені.
                                      Віра Носенко

Немає коментарів:

Дописати коментар