Рівно 67 років тому було підступно вбито Генерала, який по правді заслуговував цього звання — Головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Його постать є настільки сильною, що лякала не лише совєцький ґебістський режим, а й досі, уже більш як півстоліття по загибелі Генерала, лишається викликом для українських можновладців.
Згадаймо лише епопею з наданням/відбиранням звання "Герой України" Шухевичу та Бандері. Промосковські українофоби та буцімто проукраїнські ліберали водночас злякалися привидів минулого — їм було страшно, що Україна згадає, хто дійсно боровся за неї. А зараз, після трьох років війни з Московією, в українській столиці досі не можуть наважитися перейменувати на честь Шухевича проспект, який має ім'я іншого генерала, але совєцького — Ватутіна. Особистість Головнокомандувача УПА — як лакмусовий папірець, що відділяє антинаціонального ліберала від українського державника.
Роман Шухевич боровся не за Галичину — його змаг був за Велику Україну. Так само, як і зараз війна точиться не за Донбас, а за всю державу. Тому Київ має однаково пошановувати всі покоління борців за українську незалежність, бо саме за Київ як столицю Української Самостійної Соборної Держави гинуть українці на передовій.
Наша земля — наші Герої! Їхній пантеон возвеличує постать Романа Шухевича — Генерала УПА, Генерала української ідеї, Генерала честі. Тепер там поряд із Шухевичем тисячі не лише його сучасників, але вже й наших — тих, хто віддав життя за українську незалежність, продовжуючи славні ідеї Генерала Нескорених.
Олег Тягнибок
Олег Тягнибок
Немає коментарів:
Дописати коментар