Тє, кто "крут", і ті, що з-під Крут

Перепостив на свою сторінку пару коментарів про київських студентів-тортометальників. Автор одного коментаря порівнював тортоборців з тими студентами, що захищали Україну під Крутами, інший висловив сподівання, що разом з цими студіозусами вчаться діти учасників АТо "з добре поставленим ударом". Реакція читачів була бурною. Хтось робив круглі очі - "не понял смысла этого перла", хтось писав про корупцію влади, а хтось таврував підлого "блоХЕРА", який вилизує владу, роблячи студентів крайніми. Один обурювався самими словами про "добре поставлений удар", а інший іронічно закликав не обмежуватися напівмірами - "студентів – розстріляти во ім'я побєди". Хотів було відповісти всім разом, але коментар вилився у статтю.

Хлопці з дівчатами, коментатори цих двох матеріалів про "студентську акцію"! Я розумію, що осуд студентів і особливо - слова про "добре поставлений удар" можуть викликати миттєвий напівусвідомлений протест у стилі "вам мало ночі на 30 листопада 2013 - вам тепер ще "добре поставлений удар" подавай?!".

Давайте спробуємо не підтасовувати і взагалі - абстрагуватись на хвилину від емоційного реагування, увімкнувши логіку: ЦЕ НЕ ТІ СТУДЕНТИ! Не ті і не такі. У тих, побитих, розстріляних за Україну на Майдані, обстрілюваних в добробатах на Сході, замучених у сепарському полоні, навіть думка така не могла виникнути, як у цих тортоборців.

Зверніть увагу: студіозуси свою "сміливу акцію" проводили не під гаслом "Гроші - на навчання і на захист країни від агресії, а не на "Лексуси" для влади!". Вони не тримали плакати "Досить прикриватися словами про війну для своїх крадіжок!" і "Крадіїв-високопосадовців - в окопи під Авдіївкою!". Не кричали: "Наші захисники на передовій гинуть без зброї, молодь не має змоги отримувати пристойну освіту, пенсіонери вмирають без ліків, у країні немає найпотрібніших вакцин - зате у вас нові котеджі і заникані мільйони". І навіть не скандували: "Не розсовуйте по кишенях гроші на наше навчання під приводом війни!". Студенти ні словом не заїкнулись ні про корупцію в час війни, ні про гешефт у "сірих зонах" на торгівлі з агресором, ні про крисятництво деяких лампасоносців на крові наших захисників...

То під яким же гаслом вони сміливо кидали свого торта? - "Гроші на освіту, а не на війну!". Нічого не нагадує? Лемент мертвечуківського "Українського Вибору", кaцancькиx тролів в інтернеті, опоблочних підпутінців, лугандонських ватних мітингів і "хресної ходи" УПЦ МП, нє? Саме ці персонажі і компашки закликають Україну "припинити війну проти власного народу", "не розпалювати ворожнечу", "не фінансувати вбивства мирних мешканців Донбасу". Ось і для наших тортоборців немає різниці між фінансуванням війни і захистом від східної Орди. Захистом своєї України. Безвідносно до влади.

На початку ХХ ст. тодішня українська влада була не кращою: імпотентна, боягузлива, нерозумна й підла. До речі, й поглядів притримувалась практично таких, як ці студіозуси і їхні ментальні брати з Лугандону і Мордору: "армію - розпустити!" ("гроші на освіту, а не на війну!"), "хай краще Україна загине, але ми не підемо проти принципів гуманізму!" ("прекратите возбуждать ненависть против братского русского народа!"). Але у січні 1918 під Крутами стали три сотні українських студентів, які могли б спокійно гуляти київськими вулицями, влаштовувати молодіжні пиятики під Вертінського і крутити молоді романи. Але загинули мученичецькою смертю. Не за владу - за Україну.

А ще чудове гасло "Гроші на освіту, а не на війну!" нагадує мені деякі лозунги майданівських часів. Пам'ятаєте: "Мы здесь работаем, пока вы там майданы устраиваете", "Студенты должны учиться, а не майданить".

Взагалі, я не здивуюсь, якщо сміливі студенти-тортоборці виявляться ватними переселенцями чи дітками ватних переселенців з Лугандону (або співчуваючими їм). Тим, які досі по київських ресторанах хвалять "Новороссию", проклинають "жидобандеровцев" з їхньою "киевской хунтой" і час від часу світяться перед камерами з гей-оргієвськими стрічками і написами "Слава ДНР!".

А взагалі-то, краще б запитати про гасло "Гроші на освіту, а не на війну!" у безпосередніх учасників цієї війни. Тих, хто спить в окопах і бліндажах, захищаючи Україну, хто їздить не на татових джипах і фордах, а на роздовбаних БТРах. І не пиво п'є на тусовках з подружками, а час від часу збирає останки своїх друзів (які теж могли б отримувати освіту, а не лежати в труні). Можна б запитати і у волонтерів, які якоюсь мірою тягнуть на собі фінансовий тягар цієї війни. Студенти-тортоборці, думаю, вважають себе інтелектуальною і креативною елітою суспільства, тому їхнє комфортне студентське життя вже точно важливіше за якусь непотрібну, розпалювану і фінансовану Києвом війну.

А мені дуже жаль, що вже не можна запитати думки про це у соліста Паризької опери, талановитого і всесвітньо відомого співака Василя Сліпака...
                                                                                            Аlter ego